9.Благословляющий тебя благословен, и проклинающий тебя проклят(Числ.24)
Дышит глубоко земля живая
Много повидала за свои века.
Тяжело смотреть на кровопролития, войны
Ибо кровь распрей впитывает она.
Зло и зависть накрывает паутиною
Землю и произведения ее.
Первозданное творение Божье гибнет
Как мы сохранили на земле его?
Посмотри человек- кому отдал ты землю?
Кто распоряжается творением Творца?
Хорошее видим - у себя под боком
На чужое- взгляд хищника стервятникА!
Захватить, уничтожить стремимся
То, что Господь нам не повелевал
Мир Христос принес дальним и ближним
И род ваш сохранится на долгие года.
Что сделал человечеству народ Израильский?
Бьете, уничтожая из зависти его,
Даже если весь мир пойдет на него войною
Бог за Израиль- вам не побороть Его!
Сила человека не в оружии, не в мощи
Размером и количеством не устрашит никто.
Сила у народа- только в Боге!
Кто не с Ним- тот погибший и против Его.
Жизнь на земле идет по Писанию
От начала Богом предопределено
Благословляйте Израиль, благословляйте!
Тогда и в ваш дом придет благословение Его!
Татьяна Шохнина,
UK
Благословенный Отец! Во имя Иисуса, Сына Твоего, благослови каждую душу,которая заходит на эту страничку, помажь елеем радости их. Я ничто пред Тобою,я прах.Помоги мне стоять пред величием Твоим в прахе и пепле." Тебе расти, а мне умаляться" e-mail автора:lizsveta@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 2760 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3.33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
